Довгий день йде в ніч

Літня заміська резиденція. Серпень 1912 р. Америка. Батько, актор за професією, для якого гроші та нажива є головними ідолами, незважаючи на біль, який завдає йому та його близьким поклоніння цим фальшивим святостям. Мати тікає від реальності стосунків у залежність від опіатів, замаскованих під ліки. Старший син Джеймі як суміш невмілого наслідування батька, пустої непокори та алкоголізму. І молодший син Едмунд – сам Юджин О'Ніл, – на якого поступово насувається безнадійна реальність. Сім'я як нефункціональна, але міцна мережа помилкових ролей і невиправданих очікувань. Сім'я як лоно суспільства.

Психотерапія, як драма психологічного реалізму, в середині 20 століття стає новим інструментом пізнання людської душі в сучасну епоху. В останні роки тема психічних захворювань стала темою всього суспільства і зростає потреба в психіатричній допомозі в суспільстві, що руйнується. Крім тексту О'Ніла, у постановці буде також інсценована сімейна терапія, заснована на терапевтичних зустрічах, в яких актори будуть брати участь як представники своїх героїв під час репетицій. До якої глибини пізнання дійшли б на цих заняттях члени однієї з найтрагічніших родин в історії сучасної драматургії?

Архетипова сімейна панорама, що відображає сьогодення, оплутане ілюзією безмежного індивідуалізму та економічного зростання як єдиного порятунку.  А під цим усім – величезна туга за коханням та розумінням. Тінь білої людини. Темна сторона любові.

Звертаємо увагу глядачів, що під час вистави використовуються світлові, димові та звукові ефекти. Відповідно до художнього задуму автора у виставі палять (цигарка чи сигара на сцені є реквізитом за твердженням Міністерства охорони здоров’я).