Ліхтар

З чого ми походимо, з якого матеріалу ми зроблені? Якими вони були, які мрії мали наші предки і які ідеї та ілюзії вони нам прищепили? Яку історію нам розповідали, якими легендами і міфами нас виплекано? «Люцерна», яку написав один із найпотужніших і найвідоміших творців цих міфів Алоїс Їрасек, уже понад сто років виконується на всіх можливих чеських професійних і аматорських сценах, багато разів екранізована і стала одним із творів, які формують національну ідентичність. Адже ми всі її вже знаємо і знаємо, що це просто така мила і дещо комічна казка, де обурене начальство намагається «розчавити» гордого Мельника, Бог знає чому перемогти його липу і забрати його кохану, яку зображує навіть Водолій, белькочучи, бризкаючи слиною «Ганночко – сонечко», де Мірошник із ліхтарем супроводжує звабливу Принцесу через лісове болото до замку, в той час як навколо перелякані лісники в темному лісі трублять фанфарами, де один диявольський «винищувач» одержимо переслідує чоловіка-втікача, аж поки не налякає й Водолія — і нарешті всі стають на коліна під співаючою липою, з якої виходить чиста діва... Але чи знаємо ми її насправді? І чи має нам що сказати навіть сьогодні, коли світ настільки відрізняється від того, що був за часів Їраска і за часів, у якому розгортаються події п’єси?

«Казка манить. Будинок розпроданий. / Твір створено так, як хоче глядач: / трохи сміху, трохи трагедії, / потім селяни, мірошник, царівна, / і над липою звучить солодка пісня. / О народе мій, який ти великий»

(Jiří Mahen, Moderní  revue, 1905)